Що таке Іслам?
Визначення
Іслам буквально означає спокій, мир, приборкання своєї волі, дружність та злагоду. Суть поняття Іслам полягає у досягненні досконалої життєвої рівноваги та вічного щастя шляхом повної відданості себе Волі Бога. Священна Книга мусульман – Коран, – послана у одкровенні Святому Пророку Мухаммаду (мир і благословення Аллаха нехай перебувають з ним) пояснює Іслам як релігію, що відповідає людській природі. Як навчання малюка починають з абетки, так і Бог навчав людство релігії поступово, посилаючи Своїх пророків у різні часи та до різних народів. Духовне керівництво, розпочате з народження світу, було завершено та вдосконалено через Іслам.
Природа його вчення
Коли світ у своєму розвитку досяг стадії розуміння і став готовим до заключного уроку, Бог послав останню і досконалу Книгу через Святого Пророка Мухаммада (мир і благословення Аллаха нехай перебувають з ним). Ця Книга не тільки виправляє помилки, що вкралися в різні релігії, але також проповідує істини, які не проповідувалися до неї, коли суспільство не було готове сприйняти їх. У той же час вона зібрала в собі всі істини, що містилися у всіх Божественних одкровеннях, яким би народам ті не дарувалися як настанова (Коран 98:4). І, нарешті, вона відповідає всім духовним і моральним потребам людства, що безперервно вдосконалюється. Такою є природа Ісламу, який іноді неправильно називають магометанством.
Послання надії
Відповідно до Ісламу, метою життя є його повна реалізація. Іслам не визнає вчення про те, що людина народжується у гріху. Він вчить, що кожна людина має своє зерно досконалого розвитку, і за нею тільки залишається вибір – будувати чи руйнувати своє майбутнє. «Ми створили людину в найкращому образі», – каже Бог у Священному Корані (95:4).
Унікальна і незрівнянна відмінність Ісламу в тому, що він встановлює всесвітнє братство без дискримінації на ґрунті соціального стану, віросповідання, кольору шкіри та країни народження. Походження, багатство та «честь сім’ї» – явища випадкові. Благодійність та служіння людству – ось справжні цінності. Іслам не тільки запропонував, але втілив і реалізував прекрасні принципи рівності та братерства у життя та діяльність людського суспільства.
Головні вчення
Основним вченням Ісламу є справжня Єдність Бога. Немає гідного поклоніння, окрім Одного та Єдиного Бога; Мухаммад є Посланцем Бога. Бог вільний від якихось недосконалостей, Святий і Чудовий. Він є Все Добро, Вся Милість і Вся Влада. Він не має співтовариша. Він не народжував і не був народжений, подібні події супроводжують тендітне, слабке людство. Ця Єдність Бога є першим і головним стовпом Ісламу. Будь-яке інше вірування надбудоване над ним. Більш того, Іслам допомагає нам встановлювати постійні стосунки з Богом і пізнавати Його протягом нашого земного життя, як Нашого Помічника у всіх наших справах.
Іслам включає визнання всіх пророків, включаючи Авраама, Мойсея, Ісуса, Крішну, Будду, Конфуція і Зороастра. Ми шануємо всіх їх (а також багатьох інших, не згаданих тут) як вчителів від Бога, народжених удосконалювати і духовно відроджувати людину і спрямовувати її до Бога. Іслам навчає поваги до всіх провідників, призначених Богом, і якби мусульманин виявив найменшу неповагу до засновника будь-якої релігії, він зробив би це на шкоду своїй вірі. Він повинен додавати шанобливе благословення «алейхі-с-салам» («мир нехай перебуває з ним») після згадування імені будь-якого пророка. Так Іслам встановлює мир між усіма релігіями.
П’ять стовпів
У Ісламі є п’ять стовпів:
1) каліма – проголошення віри в те, що Бог Єдиний, і що Мухаммад (мир йому та благословення Аллаха) – Посланець Божий;
2) салят(намаз) – щоденні молитви у призначений час;
3) саум (троянда / ураза) – піст у місяць Рамадан;
4) закят – милостиня та благодійність у належному розмірі та порядку;
5) хадж – паломництво хоч раз у житті в Мекку, де розташована Кааба – будинок Аллаха, за можливості.
Віра без її застосування все одно що не чинний закон. Віри «самої по собі» не буває, якщо її не втілювати в життя, у конкретні справи, у реформування свого характеру та способу життя. Мусульманин вірить у свою особисту відповідальність за свої діяння, яку несе у житті цьому та наступному. Кожен несе лише свій власний тягар, і ніхто не може спокутувати чужий гріх.
Святий Засновник
Іслам не визнає жодної дискримінації між пророками. І все, чим він доповнює спільноту розрізнених релігій, – це їхнє природне об’єднання на взаємно поважній основі і тим, що Святий Пророк Мухаммад (мир і благословення Аллаха нехай перебувають з ним) теж був великий вчитель і Пророк Божий, чиєю місією було насправді об’єднати все людство, показавши Божественну єдиноначальність істинних вчень усіх релігій у їхньому первозданному вигляді. Зважаючи на глобальність і завершеність його місії, ми вважаємо його головним з них, як добрий і принциповий керівник об’єднує колектив. Разом з цим ми не віримо, що після нього двері Божественного пророцтва, двері зв’язку із Творцем зачинені. Просто кожен має йти стопами Еталону – Пророка Мухаммада (мир і благословення Аллаха нехай перебувають з ним).
Жива релігія
Наше нинішнє століття теж не залишилося без свого такого свідка. В особі Хазрата Мірзи Гулама Ахмада-Месії-Махді Обітованого, який заснував Мусульманську Ахмадійську Общину, нам дано пророка, чиїм єдиним завданням (яке виконували далі його наступники) є довершити приведення людства в Іслам на практиці, керуючись Священним Кораном і Благородною Сунною, принесеними Святим Пророком Мухаммадом (мир йому і благословення Аллаха). Тому ми вважаємо Мухаммада (мир і благословення Аллаха нехай перебувають з ним) хатам ан-набійін – «печаткою пророків». Іслам – це не мертва віра у міфи та чудові казки минулого. Це релігія, повна життя на користь нинішнього та майбутніх поколінь.
Всезнаючий, Всемогутній Бог і сьогодні Абсолютно Живий по відношенню до тих Своїх слуг, хто щиро намагається в ім’я Його віри, і кого Він нагороджує одним із чотирьох ступенів: пророки, праведники, мученики і благочестиві (Коран, 4:69). Це також доводить, що Іслам, поза всяким сумнівом, є єдиною релігією, призначеною для всіх народів і всіх часів.
Священна Книга
Ісламським Писанням є Святий Коран. Це Слово Боже було явлено Святому Пророку Мухаммаду (мир і благословення Бога нехай перебувають з ним) чотирнадцять століть тому і було збережено цілісно без жодної зміни. Незліченна кількість мусульман знає всю Книгу напам’ять.
Ставлення до інших релігій
Так само, як ми віримо у всіх пророків, ми віримо і в те, що всі релігії мали свій початок у істині. З часом справжні вчення або були забуті, або залишалися під нагромадженнями людських підробок. Більше того, деякі з їхніх вчень мали місцевий або тимчасовий характер, а всесвітнє призначення було приписане їм пізніше. Ми віримо, що Коран зберігає і включає всі вчення постійного характеру і супроводжує їх доповненими вченнями вселенського значення, і таким чином задовольняє всі потреби всіх людей і народів всієї землі всіх часів і завжди готовий допомагати їм у їхньому вічному марші вперед, шляхом прогресу.
Деякі відмінні риси Ісламу:
а) Встановлення справедливого ставлення до жінок шляхом наділення їх рівними правами, охорони їхніх прав і свободи, підвищення їхнього статусу.
б) Накладення абсолютної заборони на алкоголь, наркотики тощо.
в) Вирішення всіх економічних проблем.
г) Збагачення людства благородною і безвідмовною моральністю.
д) Заохочення науки та освіти.
Життя після смерті
Відповідно до Ісламу, життя після смерті – це логічне продовження життя на землі. Рай та пекло починаються вже в цьому житті. Рай вічний і нескінченний, а пекло тимчасове. Пекло нагадує лікарню, і, як тільки душа одужує, вона знаходить рай. Рай – це стан нескінченного прогресу, сповненого радості та щастя єднання з Милостивим Творцем обох взаємопов’язаних світів, розвитку духовних якостей та величезних можливостей, закладених у людині. Стан після смерті є відображенням духовного результату цього життя.