Адежумо Ясір Оладімеджі

Багато людей сьогодні вважають, що іслам позбавив жінок їхніх прав і обмежив їхню інтелектуальну та соціальну участь. Однак історичні свідчення з періоду Ісламського золотого віку (VIII–XIV століття) демонструють зовсім іншу реальність: мусульманські жінки були вченими, викладачками, засновницями університетів, покровительками науки та діячками літератури й суспільного добробуту.

До появи ісламу багато арабських суспільств ставилися до жінок як до власності й навіть вважали їх частиною спадщини. Якщо чоловік помирав, його родичі мали право «успадкувати» його дружину, і один із них міг одружитися з нею або видати її заміж, якщо бажав, і вони мали більше прав розпоряджатися нею, ніж її власні родичі. (Сахіх аль-Бухарі, Кітаб ат-тафсір, хадис 4579)

Іслам кинув виклик цим практикам і встановив чіткі права та гідність для жінок, що відображено в коранічній забороні: «О ви, які увірували! Не дозволено вам успадковувати жінок проти їхньої волі; і не утримуйте їх несправедливо, щоб забрати частину того, що ви їм дали». (Сура ан-Ніса, 4:20)

Прагнення до знань в ісламі не обмежується лише чоловіками. Святий Пророк (мир йому і благословення Аллаха) наголосив на цьому принципі, коли сказав: «Пошук знань є обов’язком для кожного мусульманина». (Сунан Ібн Маджа, Кітаб аль-мукаддіма, хадис 224) Цей принцип також відображався на практиці, оскільки Пророк (мир йому і благословення Аллаха) присвячував окремі зібрання навчанню жінок, які прагнули отримати від нього знання.

Одна жінка прийшла до Посланця Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) і сказала: «О Посланцю Аллаха! Лише чоловіки користуються твоїми настановами, тому признач нам день, щоб навчати нас знанням, яких Аллах навчив тебе». Посланець Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) призначив день і наказав їм зібратися. Коли вони зібралися, Пророк (мир йому і благословення Аллаха) прийшов до них і навчав їх того, чого Аллах навчив його. (Ріяд ас-Саліхін, Кітаб ‘іядат аль-марід, хадис 954)

Жінки, які формували ісламську золоту епоху

Жінки відігравали важливу й часто недооцінену роль у формуванні Ісламського золотого віку. Вони були не мовчазними спостерігачками, а вченими, меценатками, освітянками, керівницями бізнесу та передавачками знань. Їхній вплив допоміг сформувати інтелектуальне, соціальне та культурне життя мусульманського світу.

Розгляньмо тепер Ісламський золотий вік і дослідимо видатний внесок мусульманських жінок цього періоду.

Жінки в академічному середовищі

Однією з найвидатніших жінок в історії освіти є Фатіма аль-Фіхрі, засновниця мечеті та університету аль-Каравіїн у місті Фес, заснованих у 859 році. З часом цей заклад став одним із найважливіших центрів навчання в мусульманському світі, приваблюючи вчених, які вивчали богослов’я, право, математику, астрономію та філософію.

Справа Фатіми аль-Фіхрі існує й сьогодні. Вона уособлювала цінності благодійності, освіти та служіння громаді, надихаючи незліченну кількість людей. Її історія підкреслює важливість внеску жінок у суспільство та вплив, який одна людина може мати на світ.

Іншим показовим прикладом є Сутайяті аль-Махмалі, видатна математикиня в аббасидському Багдаді. Вона була відома своїми знаннями алгебри та складних спадкових розрахунків. У час, коли математика стрімко розвивалася в мусульманському світі, її визнавали серед учених за аналітичні здібності та точність.

У галузі астрономії

Ще однією видатною постаттю є Мар’ям аль-Іджлія, також відома як Мар’ям аль-Астурлабі, астрономка X століття з Алеппо, на території сучасної Сирії. Вона прославилася своєю майстерністю у виготовленні астролябій — складних інструментів, які використовувалися в астрономії для визначення положення небесних тіл, вимірювання часу та допомоги в навігації.

Мар’ям спеціалізувалася на виготовленні астролябій — складних приладів для астрономічних обчислень, які допомагали визначати положення небесних тіл, час і широту місцевості. Серед них були навігаційні астролябії, необхідні для визначення місцеположення та напрямку руху, а також астролябії для вимірювання часу, які використовувалися для визначення часу молитви та напрямку на Мекку.

Її праця демонструє значний внесок жінок у розвиток науки й технологій протягом історії. Її спадщина слугує натхненням для майбутніх поколінь науковців та інженерів.

Гуманітарне служіння та суспільний добробут

Такі видатні досягнення не обмежувалися лише науковою діяльністю. Жінки також відігравали важливу роль в управлінні та суспільному служінні. Зубайда бінт Джафар, дружина аббасидського халіфа Гарун ар-Рашид, запам’яталася своїм надзвичайним внеском у громадський добробут. Під час одного зі своїх паломництв до Мекки вона побачила гостру нестачу води, яка впливала як на паломників, так і на місцевих жителів.

У відповідь вона профінансувала масштабний водний проєкт, спорудивши канали та акведуки, які доставляли воду з віддалених джерел до Мекки. Цей відомий маршрут став відомим під назвою Дарб аз-Зубайда.

Таким чином, історія Ісламського золотого віку демонструє, що мусульманські жінки були не пасивними постатями, а активними учасницями наукової діяльності, розвитку науки, благодійності та суспільного життя. Їхні досягнення спростовують сучасні хибні уявлення та підкреслюють інтелектуальні й соціальні можливості, які існували для жінок у межах ісламської цивілізації.

Джерело: https://www.alhakam.org/prominent-muslim-women-islamic-golden-age