Ліза Авіатун Нахар

Мінімалістичний спосіб життя нині стає глобальною тенденцією. Цей спосіб життя, який набув поширення в сучасну епоху, як повідомляється, походить від японської філософії. У самій Японії існують такі концепції життя, як даншарі (мистецтво наведення порядку, позбавлення від речей і відсторонення від наших речей). Пізніше, у 2010 році, мистецтво наведення порядку Марі Кондо, відоме як метод КонМарі, також набуло глобальної популярності. (Goodbye, Things Фуміо Сасакі, Gramedia, 2018, с. 17–18).

Таким чином, можна зрозуміти, що мінімалістичний спосіб життя, який нині приймається суспільством у всьому світі, значною мірою перебуває під впливом Японії. Водночас цей спосіб життя є формою опору максималістичному способу життя, який суттєво впливає на збільшення кількості відходів у світі.

Однак задовго до того, як мінімалізм став сучасною тенденцією, наш улюблений Пророк Мухаммад (мир йому і благословення Аллаха) був людиною, гідною звання «справжнього мінімаліста». Він уже навчав мінімалізму та практикував його як спосіб життя.

В ісламі кілька концепцій простого життя були започатковані ще давно, наприклад зухд (відсторонення від мирських прив’язаностей), канаат (відчуття задоволення та вдячності за будь-який прожиток, який дарує Аллах), іктисад (збалансований спосіб життя — не скупий і не марнотратний) та протидія табзіру (уникнення надмірності).

Цікавим є дослідити, як Пророк (мир йому і благословення Аллаха) так глибоко насолоджувався своїм життям, не будучи одержимим матеріальними речами. Насправді від самого початку він свідомо обрав жити як «мандрівник», тобто людина, яка не тримається за матеріальні речі. Це відображено в його молитві, записаній у хадисі. Абу Гурайра (нехай буде задоволений ним Аллах) передав:

«Посланець Аллаха молився: “О Аллах, забезпеч сім’ю Мухаммада простим [достатнім] прожитком”». (Сахіх аль-Бухарі, книга 48, хадис 44)

Це чітко показує, що Пророк (мир йому і благословення Аллаха) просив Аллаха про простий прожиток. Він не бажав великого чи розкішного багатства; він хотів лише того, що було достатнім. Це свідчить про те, що для нього простоти було достатньо.

Прочитавши книгу «Goodbye, Things» («Прощавайте, речі») Фуміо Сасакі, я дізнався багато нового. Саме завдяки відмові від речей і скороченню кількості майна виникає так багато позитивних ефектів, які впливають не лише на простір у домі, а й на особистість того, хто це практикує. Розуміння цього дозволяє нам краще збагнути, чому простота стала вибором Святого Пророка (мир йому і благословення Аллаха).

Просте життя приносило йому (мир йому і благословення Аллаха) щастя. Воно також звільняло його від непродуктивного часу, який інакше міг би витрачатися на роздуми про майно. Речі не просто займають простір у будинку; вони також займають увагу й думки власника, необхідні для того, щоб ними керувати або користуватися.

Ми знаходимо передання Хазрат Айші (нехай буде задоволена нею Аллах), яке ілюструє спосіб життя Пророка (мир йому і благословення Аллаха) та його сім’ї: Айша (нехай буде задоволена нею Аллах) передала, що протягом цілого місяця ми не розпалювали вогонь (для приготування їжі), і нашою їжею були лише фініки та вода, якщо тільки нам не дарували трохи м’яса. (Сахіх аль-Бухарі, книга 81, хадис 47)

Саме тому Пророк (мир йому і благословення Аллаха) так любив давати милостиню. Окрім того, що це було виявом любові до його людей, благодійність звільняла його від думок про речі у його домі. Це демонструє його повну відсутність прив’язаності до матеріальних і мирських речей. Він віддавав настільки легко, що навіть коли мав лише один одяг — той, який був на ньому, — якщо дитина просила його, він віддавав його без жодних роздумів. Саме такою незначною була матеріальна цінність речей в його очах. Насправді він віддавав свій одяг будь-якому сподвижнику, який просив його про це:

Я чув, як Сахль бін Са’д сказав: «Одна жінка принесла бурду (тобто квадратний шматок тканини з облямівкою). Я запитав: “Чи знаєте ви, що таке бурда?” Вони відповіли ствердно і сказали: “Це шматок тканини з витканими краями”. Сахль продовжив: “Вона звернулася до Пророка (мир йому і благословення Аллаха) і сказала: ‘Я виткала її своїми руками для тебе, щоб ти носив її’. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) взяв її, оскільки потребував її, і прийшов до нас, одягнувши її як поясний одяг. Один із нас сказав: ‘О Посланцю Аллаха (мир йому і благословення Аллаха)! Дай її мені, щоб я міг її носити’. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) погодився віддати її йому. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) деякий час сидів із людьми, а потім повернувся (додому), загорнув цей поясний одяг і відправив його тому чоловікові. Люди сказали тому чоловікові: ‘Ти вчинив недобре, попросивши його про це, знаючи, що він ніколи не відмовляє нікому в проханні’. Чоловік відповів: ‘Клянуся Аллахом, я попросив його про це лише для того, щоб використати його як свій саван, коли помру’”. Сахль додав: «Пізніше саме ця тканина стала його саваном». (Сахіх аль-Бухарі, книга 34, хадис 46)

Час Пророка (мир йому) використовувався дуже ефективно, оскільки в його домі було мало речей і у його володінні було мало одягу, що дозволяло значно скоротити час, витрачений на роздуми про матеріальні «речі». Як наслідок, у нього було більше часу для поклоніння, проповідування та навчання свого народу.

Крім того, він не прагнув виглядати елітною чи заможною людиною; навпаки, його простота слугувала орієнтиром для вдячності. Він жив просто виключно за власним вибором, тому що хотів жити мінімалістично і відчував цілковите задоволення від такого способу життя. Наступне висловлювання Пророка (мир йому) чудово це підсумовує: «Будь у цьому світі так, ніби ти чужинець або мандрівник». (Сахіх аль-Бухарі, книга 81, хадис 5)

Відсутність їжі не змушувала його тривожитися, адже він повністю довіряв Аллаху. Якщо того дня не було їжі, залишалася можливість постити — що також є корисним для здоров’я. Він зосереджувався на своїй місії проповідування завдяки своїй досконалій переконаності в Єдинобожності Аллаха, що давало йому надзвичайну мужність у подоланні різних випробувань і труднощів як посланцю Аллаха.

Він був байдужим до думок, насмішок чи звинувачень язичників Курайша, оскільки звільнився від прив’язаності до цього світу і покладався лише на Аллаха. Навіть після пережитої фізичної жорстокості в Таїфі він не припинив проповідувати. Він продовжував свою місію, незважаючи на глибокий смуток через ставлення жителів Таїфа:

У хадисі передається, що одного разу Хазрат Аїша (нехай буде задоволена нею Аллах) запитала Святого Пророка (мир йому і благословення Аллаха): «Чи переживав ти коли-небудь день, важчий за день Ухуду?» Він відповів: «Аїшо, я зазнав дуже тяжких моментів від рук твого народу». Потім він розповів про обставини подорожі до Таїфа і сказав, що після повернення звідти до нього прийшов ангел гір і сказав: «Аллах послав мене до тебе, щоб, якщо ти накажеш, я міг обрушити на цих людей ці дві гори, що знаходяться по обидва боки, і знищити їх». (Тобто я обрушу на них гори праворуч і ліворуч від них та знищу їх.) Святий Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав: «Ні, ні. Я сподіваюся, що Всемогутній Аллах виведе з-поміж цих самих людей тих, хто поклонятиметься Єдиному Богу». («Життя та характер Печатки пророків», т. 1, с. 252–255).

Просте життя та мінімалістичний спосіб життя відкривають багато нових поглядів на щастя, свободу і вдячність. Просте життя — це шлях не лише до самопізнання, а й до самовдосконалення — до того, щоб день за днем ставати кращою людиною. Воно дарує спокій і душі, і розуму. Не дивно, що Пророк (мир йому і благословення Аллаха) міг залишатися таким щасливим, хоча його життя було надзвичайно простим.

Джерело: https://www.alhakam.org/minimalist-lifestyle-prophet-muhammad