Сармад Навід, Іллінойс, США
На момент появи ісламу життя людей значною мірою формувалося суворими умовами, простотою та традиціями пустельного життя. Природно, це також відображалося в їхньому одязі, який уособлював їхню ідентичність і статус. Від простих накидок бедуїнів до більш вишуканих шат міських жителів — одяг в Аравії був чимось більшим, ніж просто захистом від природних умов; він був ознакою культури та способу життя.
Звичайному доісламському арабу були властиві простота й аскетизм. Часто єдиним предметом одягу, яким володіла людина, був один шматок тканини, який обв’язували навколо талії. З іншого боку, порівняно небагато заможних людей мали справжні сорочки, а найвищі за становищем члени суспільства володіли шатами.
У період, що передував епосі Святого Пророка Мухаммада (са), у стилі одягу відбулися незначні зміни. Зазвичай люди носили нижній одяг, каміс (або сорочку), довге вбрання або туніку та верхню накидку чи плащ, тоді як взуттям переважно були прості сандалі та шкіряні черевики.
Чоловіки й жінки носили схожі предмети одягу; відмінність у їхньому вбранні полягала в тому, як саме вони носили ці речі. Наприклад, жінки дотримувалися певного способу загортання або драпірування одягу навколо себе. Вони також відрізнялися стилем взуття, яке носили, та прикрашали себе ювелірними виробами.
Хоча об’єктивація жінок була нормою в доісламській Аравії, з появою ісламу жінки отримали безпрецедентний захист: їх навчали пристосовувати своє верхнє вбрання таким чином, щоб воно забезпечувало їхню скромність і захищало їх від об’єктивації. Так, Священний Коран навчав: «…і нехай вони опускають свої головні покривала на свої груди» і «…нехай вони накидають на себе частини свого вільного верхнього одягу. Це ближче до того, щоб їх розпізнавали й не кривдили». Таким чином, іслам одночасно зберігав ідентичність жінок через їхнє вбрання, водночас забезпечуючи їм належний захист.
Каміс, який слугував сорочкою, зазвичай мав довжину від середини стегна аж до повної довжини тіла, мав округлий виріз, рукави різної довжини, а іноді — розрізи спереду.
Справжнє різноманіття арабського одягу проявлялося у верхньому вбранні, яке носили поверх каміса. Наприклад, існував сауб — довга сукня або туніка; джубба — вовняна туніка, яку часто імпортували із Сирії або інших областей Візантійської імперії; хулла — вільне пальто; а також більш розкішна каба — застібнуте на ґудзики вбрання, яке зазвичай виготовляли з перської парчі.
Стилі й види тканин різнилися залежно від племені та місцевості. Зазвичай, чим заможнішою була людина, тим тонші й якісніші тканини вона носила — часто імпортовані з таких місць, як Сирія або Персія. Однак із поширенням ісламу скромність стала переважною тенденцією в одязі. Це проявилося в тому, що носіння верхньої накидки стало звичайною практикою, особливо під час перебування в громадських місцях.
Звичай покривати голову вже був поширений в Аравії. І чоловіки, і жінки зазвичай накидали накидку на голову. У чоловіків це також набувало форми імами, або тюрбана, який зазвичай являв собою тканину, обгорнуту навколо голови. Згідно з арабським прислів’ям, тюрбан вважався «короною арабів».
Сам Святий Пророк Мухаммад (са) одягався витончено й просто. Він віддавав перевагу білому одягу, називаючи білий найчистішим із кольорів, і заохочував інших також носити його. Проте його гардероб не був позбавлений різноманітності. Зафіксовано, що він носив червону накидку, зелене вбрання, чорний тюрбан під час завоювання Мекки та чорну вовняну ковдру. У деяких випадках він одягав сирійський плащ із вузькими рукавами, що доходили до зап’ясть. Незважаючи на це різноманіття, він висловлював особливу прихильність до каміса, який дуже нагадує сучасний сауб.
Своїми вченнями та власним прикладом Святий Пророк (са) уособлював простоту, але водночас елегантність в одязі. Він також усунув уявлення про повагу й перевагу, засновані на тому, як людина одягалася. Наприклад, знатні жителі Мекки часто носили довший одяг, який волочився позаду них, що було символом їхнього багатства й становища. Однак Святий Пророк (са) навчав, що в День Суду Бог навіть не погляне на людей, чий одяг волочився позаду них через їхню зарозумілість. Водночас Святий Пророк (са) також навчав, що необхідно дотримуватися рівноваги, що є характерною рисою ісламу. Наприклад, одного разу, коли хтось запитав Святого Пророка (са) про бажання носити гарний одяг, він відповів: «Бог прекрасний, і Він любить красу». Таким чином, Святий Пророк (са) навчав, що, хоча, безумовно, немає нічого поганого в носінні красивого одягу або в тому, щоб гарно одягатися відповідно до своїх можливостей, це не повинно ставати підставою для зарозумілості чи відчуття переваги.
Такі вчення заклали фундаментальні основи одягу в Аравії — чистоту, практичність, індивідуальність і, понад усе, скромність.
Про автора: Сармад Навід — місіонер Ахмадійської Мусульманської Громади, який закінчив Ахмадійський інститут мов і теології в Канаді. Він працює онлайн-редактором і входить до редакційної колегії журналу The Review of Religions, а також координує розділ Facts from Fiction. Він також виступав як учасник дискусій і ведучий програм на міжнародному телеканалі Muslim Television Ahmadiyya (MTA), зокрема «Ahmadiyyat: Roots to Branches».
Джерело: https://www.reviewofreligions.org/48024/clothing-in-makkah/