Айєша Махмуд Малік, Велика Британія

За роки до того, як жахи Голокосту фактично розгорнулися, систематична програма переслідування євреїв почала вкорінюватися, коли в 1933 році Адольф Гітлер став канцлером Німеччини. Євреїв виключили з суспільного життя, звільнили з роботи та бойкотували, а в 1935 році Нюрнберзькі закони позбавили їх громадянства та громадянських прав. У 1938 році почалося відкрите насильство у формі руйнування синагог та масових арештів, що призвело до «геноцидної фази», яка почалася з нацистського вторгнення в Радянський Союз у 1941 році.

У часи цих масових злочинів жив польсько-єврейський адвокат Рафаель Лемкін, який згодом втратив більшу частину своєї родини під час Голокосту. З початком переслідувань, що підтримувалися нацистською державою, у 30-х роках Лемкін розпочав кампанію за заборону цих злочинів і в 1933 році на Мадридській конференції запропонував криміналізувати «злочини варварства» та «злочини вандалізму». Його пропозиції тоді були відхилені, але зростаючі масштаби шокуючого варварства додали ще більшої суворості Лемкіну у пошуках терміна, який, на його думку, мав би представляти «індекс цивілізації».

У 1944 році Лемкін розробив термін «геноцид» – змішаний з грецької та латинської етимології: грецьке (genos) означає раса, плем’я або народ, а латинське (cide) – вбивство. Однак Лемкін чітко дав зрозуміти, що він не мав наміру обмежувати термін лише масовими вбивствами, а використовувати його як широку фразу, що охоплює культурне знищення, включаючи руйнування мови та релігії, економічне удушення та запобігання народжуваності.

Активізм Лемкіна зрештою призвів до прийняття Конвенції про геноцид у 1948 році, яку широко вважають новаторським міжнародним документом для запобігання майбутнім геноцидам та покарання за них. Однак, майже вісім десятиліть потому, геноцид усіяв сторінки історії різних частин земної кулі: Боснії, Руанди, Сребрениці, Судану… і продовжує вирувати сьогодні, незважаючи на поширення міжнародних договорів про права людини.

Чого не передбачали прагнення Лемкіна, написані чорнилом, так це змагання між його юридичними амбіціями та політичною волею до досягнення структурної справедливості. Сьогодні визнання справедливості разом із визнанням геноциду стало фантастичним – віднесено до юридичних та політичних форм мистецтва. На цьому тлі Глава Всесвітньої мусульманської громади Ахмадія, Хазрат Мірза Масрур Ахмад (aба), неодноразово закликав до важливості глобальної потреби в абсолютній справедливості, наголошуючи на необхідності того, щоб світові лідери стали її архетипами. Він також постійно застерігав від небезпеки Третьої світової війни з руйнівними наслідками.

Якщо ми хочемо запобігти масовим злочинам проти людства, світові потрібне моральне перезавантаження. Коранічним протиотрутою для запобігання таким жахам, як геноцид, є зміщення фокусу на внутрішню етичну реформу, завдяки якій людина бере на себе боротьбу проти власної душі та готує ґрунт для моралі, на якому можна посіяти зерна справедливості. Священний Коран надає план для досягнення цього через доброчинство «між родичами», що окреслюється як найвища ступінь морального розвитку людини, тобто коли людина чинить добро з природного імпульсу, подібного до інстинктів, що випливають з материнської любові – там сказано:

«Воістину, Аллах наказує чинити справедливість, чинити добро іншим та дарувати подібне до родичів, забороняє розпусту, явне зло та гріх. Він застерігає вас, щоб ви були пильними» (16:91).

Справжнє прагнення досягти справедливості – єдиний засіб подолати правові та політичні реалії навколо «жахів людства», з якими світ стикається сьогодні.

Про автора: Айєша Махмуд Малік є редактором розділу «Право та права людини» журналу «Огляд релігій». Вона цікавиться правом та релігією, зокрема ісламом та правами людини, роллю ЗМІ у висвітленні кризових ситуацій, міжнародними правами людини та впливом релігії на радикалізацію. Вона часто виступала з цих питань у національних ЗМІ та різних університетах Великої Британії, включаючи Оксфордський університет та Лондонську школу економіки. Вона є випускницею юридичного факультету Гарвардського університету.

Джерело: https://www.reviewofreligions.org/47817/despite-harrowing-lessons-from-history-we-live-in-an-increasingly-unjust-world/