Шахуд Асіф, викладач Міжнародного університету Джамія Ахмадія (Гана)
Ізраїльський напад на Катар 9 вересня вкотре виявив безпорадність і страждання мусульманських країн. Вони можуть бути багатими на нафту, рясніти природними ресурсами та мати стратегічно вигідне розташування на карті світу, але поширилася паніка. Існує наростаючий страх, що незабаром настане й їхня черга.
Тож справа не в тому, що мусульманам бракує багатства — Бог благословив ці країни безцінними природними багатствами, такими як нафта, газ, вугілля, мідь, дорогоцінні мінерали тощо. Також справа не в тому, що їм бракує дипломатичних зв’язків із західними державами — лише кілька місяців тому ці ж арабські країни перевершували одна одну, щедро обдаровуючи президента США мільярдами доларів.
Фактично, якщо поглянути на економічну могутність арабських держав, це вражає. Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), яка складається з шести країн, має сукупний ВВП понад 2 трильйони доларів на рік. Під час нещодавнього візиту Трампа на Близький Схід три з цих шести країн (Саудівська Аравія, Катар та Об’єднані Арабські Емірати) нібито пообіцяли майже 2 трильйони доларів інвестицій на американській території.
Поряд із цією економічною могутністю арабські країни також накопичили величезні арсенали зброї, придбаної на Заході. Візьмімо, наприклад, Катар, який витратив 19 мільярдів доларів на встановлення сучасних систем протиповітряної оборони. Однак, коли настав час їх використовувати, всі вони виявилися неефективними.
Отже, чого ж бракує?
Бракує єдності та взаємної згоди. Трагічна іронія полягає в тому, що після нападу на Доху Організація ісламського співробітництва (ОІС), Рада співробітництва арабських держав Перської затоки та Ліга арабських держав провели спільне екстрене засідання 15 вересня, проте навіть тоді мусульманські країни не змогли домовитися про жодні практичні кроки проти Ізраїлю, окрім словесних засуджень.
Самопроголошений чемпіон глобального миру, Сполучені Штати, проливали крокодилячі сльози за Катар, висловлюючи співчуття після нападів, але 14 вересня державний секретар США відвідав Ізраїль і поплескав Нетаньяху по спині, підтвердивши: «Ми з вами».
Моральне банкрутство західних країн очевидне; під час засідання Ради Безпеки ООН західні держави засудили напад, але відмовилися навіть згадати Ізраїль поіменно. 18 вересня Сполучені Штати вшосте наклали вето на резолюцію про негайне припинення геноциду в Палестині.
Це сигнал тривоги для мусульманських країн. Невже очі мусульманських лідерів все ще не відкриються після того, як вони побачили все це? Чи будуть вони й надалі намагатися сховатися в руках США та Заходу?
На момент створення Ізраїлю божественно призначений представник, завдяки своєму глибокому та проникливому розуму, уже усвідомив, що сили об’єдналися, маючи намір викорінити мусульман. Хазрат Мірза Башируддін Махмуд Ахмад, ра, Халіфатул Масіх II, видав пророче та проникливе послання мусульманам під час створення Ізраїлю, передбачивши сьогоднішні умови. Він сказав:
«Цілком очевидно, що араби недостатньо сильні, і що це стосується не лише арабів. Це не питання Палестини; це питання Медіни. Це не питання Єрусалиму; це питання самої Мекки. Це не питання Зайда чи Бакра, а радше питання честі Пророка Мухаммеда (мир йому і благословення)».
«Противники, незважаючи на свої розбіжності, об’єдналися проти ісламу. Чи не об’єднаються мусульмани, незважаючи на тисячі причин для єдності, цього разу? […] Настав час вирішити, чи повинні ми помирати по одному, по черзі, чи старанно працювати разом заради перемоги. Я вважаю, що настав час, коли мусульмани повинні вирішити: або загинути в останній боротьбі, або повністю викорінити всі приховані хитрощі, спрямовані проти ісламу». (Аль-Фазл, 21 травня 1948 р., с. 3)
На жаль, недалекоглядні мусульманські лідери, захоплені особистими інтересами, проігнорували це попередження. Внаслідок цього Ізраїль протягом останніх сімдесяти років перетворив Палестину та інші мусульманські країни на поле кровопролиття.
Ахмадійський мусульманський джамаат постійно направляв мусульманських лідерів на правильний шлях, але досі вони продовжують ховати голови в пісок, як страуси. Нинішній халіфа Ахмадійського мусульманського джамаату, Хазрат Мірза Масрур Ахмад, неодноразово радив мусульманським лідерам об’єднатися, попереджаючи, що інакше цей монстр поглине їх один за одним. Кілька місяців тому, коли Ізраїль розпочав напад на Іран, він сказав:
«Ізраїльський уряд, схоже, рішуче налаштований завдати шкоди всім мусульманським країнам, одну за одною. А мусульманський світ залишається байдужим. Вони поглинуті мирськими прагненнями та особистим розвитком і абсолютно не усвідомлюють того, що чекає попереду. […] Кожна країна в небезпеці, бо невіруючі об’єдналися в одне ціле, і тому мусульмани також повинні об’єднатися в одну націю. Тільки тоді вони зможуть вижити, і немає іншого вибору». (П’ятнична проповідь, 13 червня 2025 р.)
Дійсно, між мусульманськими країнами існують сектантські та політичні розбіжності. Але хіба зараз, у цій боротьбі за виживання, не необхідно, щоб мусульмани політично об’єдналися? Хіба нарешті не настав час діяти відповідно до вчення Корану: «Воістину, віруючі — брати?» (сура аль-Худжурат, 49:10)
Джерело: https://www.alhakam.org/attack-on-qatar-a-decisive-moment-for-muslim-unity/