Час знайомий кожному, але його важко зрозуміти і визначити. Поняття часу завжди було захоплюючою та загадковою темою для багатьох людей, з яких я не виняток. Мене завжди захоплювала ця тема. Нещодавно перегляд фільмів Крістофера Нолана  «Інтерстеллар», «Початок»  і  «Тенет»  експоненціально збільшив не лише мій інтерес, але й мою цікавість до поняття «час».

«Інтерстеллар»  — це космічний фільм, який досліджує складність часу унікальним і спонукаючим до роздумів способом, особливо завдяки зображенню затримки часу поблизу масивних гравітаційних об’єктів.  «Початок» заглиблюється в суб’єктивне відчуття часу у снах, стираючи межі між реальністю та підсвідомим сприйняттям.  «Тенет»  використовує карколомний підхід до часу, вводячи концепцію «інверсії часу», де причина і наслідок можуть діяти навпаки.

Незважаючи на те, що це вигадані твори і вони не мають явного відношення до реальності, будь-хто, хто хоч раз дивився ці фільми, задається питанням: що ж таке час? Виявляється, це складніше, ніж здається.

За словами філософа Августина з Гіппона (354–430), час неможливо задовільно описати за допомогою одного визначення. За його словами: «Що ж тоді час? Якщо мене ніхто не питає, я знаю; якщо я хочу пояснити тому, хто питає, я не знаю (Сповідь 11, c. 14)». («Час: релігійні та філософські аспекти»)

Наукове визначення часу

Час, з наукової точки зору, просто визначається як прогрес подій від минулого до теперішнього в майбутнє. Це фундаментальна концепція, яка використовується для опису подій у тривимірному просторі. Однак не все так просто. «Здається, що час дотримується універсального, тік-так ритму, але це не так» («Питання часу»).

У Спеціальній теорії відносності Ейнштейн визначив, що час відносний – іншими словами, швидкість, з якою плине час, залежить від вашої системи відліку. «Це означало б, що «чим швидше рухається годинник, тим повільніше йде час на думку людини в іншій системі відліку». ( Там само)

Для таких непрофесіоналів, як я, я б сказав, що це, здається, свідчить про те, що не існує єдиного універсального  моменту теперішнього часу, який би поділили всі спостерігачі у Всесвіті, який можна спостерігати. Різні спостерігачі мають різний унікальний досвід плину часу, залежно від їхньої швидкості та положення. Різниця між досвідом спостерігачів – це те, що в теорії відносності Ейнштейна називається «затягуванням часу».

Людське розуміння часу

Людство завжди прагнуло зрозуміти час і маніпулювати ним. Можливо, тому, що час є такою фундаментальною частиною нашого існування, що впливає на все, від наших біологічних ритмів до наших соціальних та економічних систем, ми так стурбовані ним. Мабуть, концепція стверджує, що наше життя зв’язане «стрілою часу». Саме з цією метою протягом історії ми розробляли різноманітні інструменти для відстеження плину часу; від простих сонячних і водяних годинників до складніших інструментів, таких як маятникові годинники та новітні й найточніші атомні годинники.

Незважаючи на те, що винахід годинника відіграє життєво важливу роль у вимірюванні та відчутті часу – оскільки годинники є інструментами, які допомагають нам кількісно оцінювати та впорядковувати наше розуміння часу, деякі філософи та вчені вважають, що сама концепція часу все ще існувала б навіть без годинника, оскільки це глибоко вкорінене в нашому сприйнятті подій у Всесвіті.

Альберт Ейнштейн з нагоди смерті свого друга каже: «Тепер він пішов із цього дивного світу трохи раніше мене. Це нічого не означає. Для тих із нас, хто вірить у фізику, відмінність між минулим, сьогоденням і майбутнім є лише впертою ілюзією». («Що говорять теорії Ейнштейна про ілюзію часу?»)

Зрештою, сам дискурс про час виявляє свою ілюзорність. Час — це не абсолютна сутність, а суб’єктивна конструкція, сформована людським досвідом і взаємодією з навколишнім світом.

Коранічний опис часу

Як і багато інших тем, Священний Коран не замовчує концепцію часу. Насправді він широко розглядає час, спонукаючи до роздумів про його природу та значення, що кидає виклик звичайним уявленням про тимчасову реальність. Підкреслюючи значення небесних тіл – Сонця і Місяця у вимірюванні часу, Коран говорить:

ہُوَ الَّذِيۡ جَعَلَ الشَّمۡسَ ضِيَآءً وَّالۡقَمَرَ نُوۡرًا وَّقَدَّرَہٗ مَ نَازِلَ لِتَعۡلَمُوۡا عَدَدَ السِّنِيۡنَ وَالۡحِسَابَ

«Він Той, Хто зробив так, щоб сонце випромінювало яскраве світло, а місяць відображав блиск, і призначив для нього етапи, щоб ви могли знати кількість років і облік часу». (Сура Юнус, глава 10, аят 6)

У  П’ятитомному коментарі написано: «Спостерігаючи за рухом цих тіл, ми можемо знати, що певний проміжок часу минув і що ми відійшли від свого початкового положення. Від руху Сонця і Місяця залежать всі числення і всі календарі. Місяць рухається навколо Землі, і завдяки цьому ми можемо знати міру місяців. Земля рухається навколо Сонця, а також обертається навколо власної осі, що дозволяє нам вимірювати наші роки, а також наші дні». (П’ятитомний коментар, том 3, стор. 1221)

Священний Коран також звертається до релятивістської природи часу. У ньому зазначено:

وَاِنَّ يَوۡمًا عِنۡدَ رَبِّكَ كَاَ لۡفِ سَنَةٍ مِّمَّا تَعُدُّوۡن

«І воістину, день із твоїм володарем — це як тисяча років твого рахунку». (Сура аль-Хадж, глава 22, аят 48)

Ми також читаємо в іншому місці:

يُدَبِّرُ الۡاَمۡرَ مِنَ السَّمَآءِ اِلَي الۡاَرۡضِ ثُمَّ يَعۡرُجُ اِلَيۡہِ فِيۡ ي َوۡمٍ کَانَ مِقۡدَارُہٗۤ اَلۡفَ سَنَةٍ مِّمَّا تَعُدُّوۡن

«Він запланує Божественний Указ від небес до землі, потім він підніметься до Нього протягом дня, тривалість якого становить тисячу років, згідно з вашими підрахунками». (Сура Ас-Саджада, глава 32, аят 6)

Хазрат Мусліх-е-Мауд ра  у своєму  Тафсір-е-Кабір  прокоментував:

«У аяті (сура аль-Хадж, гл.22, аят 48) йдеться про суворий характер покарання, яке буде призначено невіруючим. Отже, Аллах, звертаючись до тих, хто шукає покарання, стверджує, що «коли прийде покарання, якого ви прагнете, ваш стан буде таким, що день здасться вам тисячею років» ( Тафсір-е-Кабір  (2023), том. 8, стор 195).

Наскільки схоже це пояснення з метафорою Ейнштейна про «красу та гарячу плиту», де він спрощує свою теорію відносності для непрофесіоналів, ілюструючи, як затягування часу відбувається в екстремальних обставинах.

У Священному Корані є кілька інших віршів, які натякають на релятивістську природу часу. Особливо передає відносність і суб’єктивність, притаманну тимчасовим переживанням.

Висновок

Мусульман 21- го століття постійно звинувачували в «конкордизмі» – принизливому терміні, який використовується для засудження узгодження релігійних пророцтв із сучасними науковими відкриттями – однак це лише свідчення узгодженості вчень Корану з творінням, а також його актуальність для наукових відкриттів. Зрештою, наука – це справа рук Бога, а Коран – це Його слово. («Наука в Корані: конкордизм»)

Таким чином, завдяки конвергенції наукової теорії, кінематографічної розповіді та думок Корану наша увага привертає увагу до багатогранного дослідження часу – який, хоч і є фундаментальним аспектом людського існування, здається пов’язаним з нашим індивідуальним досвідом. Це також служить нагадуванням про складність і величезність творіння Аллаха, а також про межі людського розуміння.

Джерело: https://www.alhakam.org/is-time-an-illusion-perspectives-from-physics-film-and-faith/