Шехар’яр Баджва, студент, Джамія Ахмадія Великобританія
Святий Пророк, мир йому і благословення Аллаха, мав благословенне обличчя — أَزْهَرَ اللَّوْن («сяючу шкіру») та أَبْيَضُ مُشْرَب («біле з червонуватим відтінком»). Його очі були великими й темними, з довгими віями, а брови — тонко вигнутими та природно розділеними. Його щоки були гладкими, рот — гарно широкий, а зуби — أفلج الثنيّتین («трохи розставлені та сяючі»). Коли він усміхався, це освітлювало все його обличчя ніжністю, яку сподвижники ніколи не забували.
(Шамаїль аль-Тірмізі, хадиси 7–14)
إِذَا تَكَلَّمَ رُئِيَ كَالنُّورِ يَخْرُجُ مِنْ بَيْنِ ثَنَايَاه
«Коли він говорив, здавалося, ніби між його передніми зубами виходить світло».
(Мішкат аль-Масабіх, хадис 5797)
Його волосся від природи було хвилястим — не прямим і не туго завитим. Часом воно сягало мочок вух, а часом — плечей. Іноді він робив проділ, а іноді залишав волосся без проділу. Його борода була густою та пишною, що ще більше підкреслювало його зовнішність.
Повідомляється, що один зі сподвижників, мир йому, сказав:
كَأَنَّ عُنُقَهُ جِيدُ دُمْيَةٍ فِي صَفَاءِ الْفِضَّة
«Його шия була немов шия майстерно виготовленої статуї з чистого срібла».
(Шамаїль ат-Тірмізі, хадис 7)
يَتَلأْلأُ وَجْهُهُ، تَلأْلُؤَ الْقَمَرِ لَيْلَةَ الْبَدْر
«Його обличчя сяяло, мов повний місяць у ніч повні».
(Там само)
Хазрат Абу Хурайра сказав:
مَا رَأَيْتُ شَيْئًا أَحْسَنَ مِنْ رَسُولِ اللَّهِ صلى الله عليه وسلم
«Я не бачив нікого красивішого за Посланця Аллаха, мир йому і благословення Аллаха».
كَأَنَّ الشَّمْسَ تَجْرِي فِي وَجْهِه
«Здавалося, ніби сонце рухається на його обличчі».
Він продовжив:
«Я ніколи не бачив, щоб хтось ішов швидше за Посланця Аллаха (мир йому і благословення). Було відчуття, ніби земля складалася для нього. Ми виснажувалися, намагаючись устигати, а він, здавалося, зовсім не відчував утоми».
(Джамі ат-Тірмізі, хадис 3648)
Хазрат Алі, мир йому, сказав, що Святий Пророк «йшов так, ніби спускався з гори — енергійно й упевнено. Він не був ні низьким, ні високим. Я ніколи не бачив нікого подібного до нього — ні до нього, ні після нього».
(Муснад Ахмад, хадис 1122)
Під час ходьби Святий Пророк (мир йому і благословення) не тягнув ноги й не піднімав їх різко. Коли він повертався, то повертався всім тілом. Розмовляючи з людиною, він був повністю звернений до неї обличчям, приділяючи їй усю свою увагу. Його хода, постава та спокій, з яким він сидів, — усе це випромінювало тиху велич: смирення, яке не применшувало його присутності й не пригнічувало інших.
(Шамаїль ат-Тірмізі, хадис 7)
Він стояв рівно та збалансовано, був природного зросту — «ні помітно високим, ні низьким». Його груди були широкими, плечі — міцними, а кінцівки — добре сформованими. Його долоні були широкими й сильними, а суглоби — здоровими.
(Там само)
Фізичну силу Святого Пророка (мир йому і благословення) засвідчують численні випадки, зокрема такі.
Під час копання траншеї перед битвою біля Рова сподвижники натрапили на величезну скелю, яку жоден з них не міг розбити. Святий Пророк (мир йому і благословення) спустився в рів, узяв кирку й ударив по каменю. З кожним ударом спалахувала іскра, і скеля розсипалася на уламки, поки не була повністю зруйнована.
(Сахіх аль-Бухарі, хадис 4101)
Рукана ібн Абд Язід, нехай буде Аллах задоволений ним, знаний борець із курайшитів, був відомий у Мецці своєю надзвичайною силою. Він викликав Святого Пророка (мир йому і благословення) на боротьбу. Результат?
صَرَعَهُ النَّبِي
«Пророк повалив його на землю».
(Сунан Абі Дауд, хадис 4078)
Це сталося не один раз — Святий Пророк (мир йому і благословення) тричі кинув його на землю, що вразило Рукану та спонукало його прийняти іслам.
Витривалість Святого Пророка (мир йому і благословення) проявлялася і в його регулярних сходженнях до печери Хіра для молитви. Цей похід знаходиться приблизно за три милі від Кааби на висоті 600 метрів, що в той час, коли місцевість була неосвоєною та надзвичайно кам’янистою, вимагало надзвичайно міцної та здорової фізичної форми.
Його величність і присутність
Багато хто навіть не міг повноцінно дивитися на нього через глибоке благоговіння. На смертному одрі Хазрат Амр ібн аль-Ас, нехай буде Аллах задоволений ним, сказав:
ما كانَ أحَدٌ أحَبَّ إلَيَّ مِن رَسولِ اللهِ صَلَّى اللَّهُ عليه وسلَّمَ، ولا أَجَلَّ في عَيْنِي منه، وما كُنْتُ أُطِيقُ أنْ أَمْلَأَ عَيْنَيَّ منه إِجْلَالًا له، ولو سُئِلْتُ أنْ أَصِفَهُ ما أَطَقْتُ؛ لأَنِّي لَمْ أَكُنْ أَمْلَأُ عَيْنَيَّ منه
«Ніхто не був для мене улюбленішим, ніж Посланець Аллаха, мир йому і благословення Аллаха, і ніхто не був більшим у моїх очах, ніж він. Через благоговіння до нього я не наважувався повністю дивитися на його обличчя. Якби мене попросили описати його, я не зміг би цього зробити, бо ніколи не дивився на нього сповна своїми очима».
(Сахіх Муслім, хадис 121)
Після прийняття ісламу, звертаючись до Святого Пророка (мир йому і благословення), Хазрат Сумама ібн Усал проголосив:
يَا مُحَمَّدُ، وَاللَّهِ مَا كَانَ عَلَى الأَرْضِ وَجْهٌ أَبْغَضَ إِلَيَّ مِنْ وَجْهِكَ، فَقَدْ أَصْبَحَ وَجْهُكَ أَحَبَّ الْوُجُوهِ إِلَيَّ
«О Мухаммаде, мир тобі, клянусь Аллахом! Не було на Землі обличчя, більш ненависного для мене, ніж твоє, але нині твоє обличчя стало для мене найдорожчим з усіх».
(Сахіх аль-Бухарі, хадис 4372)
Сміливість і мужність
Посланець Аллаха (мир йому і благословення) був втіленням хоробрості та відваги, поєднуючи стійкість і доблесть без жодної зарозумілості.
У Сахіх аль-Бухарі передається, що Святий Пророк (мир йому і благословення) назвав п’ять унікальних відмінностей, якими Аллах наділив його серед усіх пророків. Перша з них:
نُصِرْتُ بِالرُّعْبِ
«Мене підтримано страхом».
(Сахіх аль-Бухарі, хадис 335)
Це означає, що щоразу, коли ворог поставав перед Святим Пророком (мир йому і благословення), Аллах вселяв у його серце страх і трепет.
У бою він завжди перебував у самому центрі сутички. Сподвижники шукали захисту за ним під час битв, як повідомляє Хазрат Бара ібн Азіб:
إِذَا احْمَرَّ الْبَأْسُ نَتَّقِي بِهِ، وَإِنَّ أَشْجَعَنَا لَلَّذِي يُحَاذِي بِهِ، يَعْنِي النَّبِيَّ ﷺ
«Коли битва ставала запеклою, ми шукали захисту біля нього, і найхоробрішим серед нас був той, хто стояв поряд із ним — тобто Пророк, мир йому і благословення».
(Сахіх Муслім, хадис 1776b)
Під час битви при Ухуді, коли ворог здійснив раптову атаку й мусульманське військо зазнало втрат, Святий Пророк (мир йому і благословення) стояв обличчям до ворога з мечем у руці та отримав важкі поранення. Камінь вдарив його в обличчя, зламавши зуб; інший удар спричинив те, що кільця шолома вп’ялися в щоку. Він на мить знепритомнів, але підвівся і продовжив вести сподвижників у безпечне місце.
У битві при Хунайні, коли мусульмани потрапили під засідку лучників і град стріл охопив військо, багато новонавернених утекли. Святий Пророк, однак, твердо стояв перед ворогом і проголосив:
أَنَا النَّبِيُّ لَا كَذِبْ، أَنَا ابْنُ عَبْدِ الْمُطَّلِب
«Я — Пророк, і це не брехня. Я — син Абд аль-Мутталіба».
(Сахіх аль-Бухарі, хадис 4315)
Потім він зліз із мула, взяв жменю піску й кинув її в бік ворога. Пил засліпив їхні очі, і вони відступили.
(Сахіх Муслім, хадис 1777)
Смиренність і шляхетність
Святий Пророк (мир йому і благословення) поєднував велич із глибокою смиренністю. Він не приймав похвали для себе, постійно нагадуючи, що є лише слугою Аллаха, та керував без жодної пихи.
Одного разу до нього прийшов чоловік, який тремтів від страху й благоговіння. Святий Пророк (мир йому і благословення) сказав йому:
هَوِّنْ عَلَيْكَ، فَإِنِّي لَسْتُ بِمَلِكٍ، إِنَّمَا أَنَا ابْنُ امْرَأَةٍ تَأْكُلُ الْقَدِيدَ
«Заспокойся, я не цар. Я лише син жінки, яка їла сушене м’ясо».
(Сунан Ібн Маджа, хадис 3312)
Хазрат Алі, мир йому, який зростав поруч із Святим Пророком, так узагальнив його риси:
«Він був найщедрішим серед людей, найправдивішим у слові, найніжнішим у вдачі та найшляхетнішим у спілкуванні. Той, хто бачив його вперше, був вражений ним; а хто пізнавав його ближче — любив його. Кожен, хто описував його, казав: “Я ніколи не бачив нікого подібного до нього — ні до нього, ні після нього”».
(Шамаїль ат-Тірмізі, хадис 6)
Хазрат Анас ібн Малік, який служив Святому Пророку (мир йому і благословення) десять років, сказав:
لَمَّا كَانَ الْيَوْمُ الَّذِي دَخَلَ فِيهِ رَسُولُ اللَّهِ ﷺ الْمَدِينَةَ أَضَاءَ مِنْهَا كُلُّ شَيْءٍ، فَلَمَّا كَانَ الْيَوْمُ الَّذِي مَاتَ فِيهِ أَظْلَمَ مِنْهَا كُلُّ شَيْءٍ، وَمَا نَفَضْنَا أَيْدِيَنَا مِنَ التُّرَابِ وَإِنَّا فِي دَفْنِهِ حَتَّى أَنْكَرْنَا قُلُوبَنَا
«У день, коли Посланець Аллаха (мир йому і благословення) увійшов до Медини, все в ній засяяло; а в день його смерті все потемніло. Ми ще не струсили землю з рук після поховання, а серця наші вже не впізнавали самих себе».
(Мішкат аль-Масабіх, хадис 5962)
Джерело: https://www.alhakam.org/blessed-physical-appearance-character-holy-prophet/